23 Тра

Забезпечення осіб з інвалідністю автомобілем.

Згідно Постанов КМУ 999 від 19 липня 2006 року за бажанням особи з  інвалідністю структурні підрозділи соціального  захисту населення можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за
довіреністю) іншій особі.
Автомобіль, отриманий структурним підрозділом соціального  захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної людини з  інвалідністю , яка перебуває на обліку, видається безоплатно такому   незалежно від черговості на десятирічний строк,  визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.
Для взяття на облік людина з інвалідністю ,  або її законний представник
подає до органу  соціального захисту населення за місцем реєстрації
заяву, а також повинна мати відповідне заключення транспортної МСЕК  про потребу  в  автомобілі.

Вимоги до транспортного засобу, яким може бути забезпеченна людина з  інвалідністю в якості гуманітарної допомоги:

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про гуманітарну допомогу” гуманітарною допомогою можуть бути визнані автомобілі, які на момент ввезення на митну територію України були виготовлені не більш як 8 років тому, з об’ємом двигуна не більше як 1800 куб. см.

Документи, необхідні для визнання автомобіля гуманітарною допомогою:

За кордоном необхідно оформити наступні документи:

  • письмова пропозиція донора (особа, яка надає автомобіль в якості гуманітарної допомоги) про надання Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації автомобіля (марка, рік виготовлення, об’єм двигуна, № кузова) для забезпечення ним конкретного інваліда, як гуманітарною допомогою;
  • дарчий лист, оформлений на офіційному нотаріальному бланку держави. Дарчий лист оформлюється на Департамент соціального захисту населення  облдержадміністрації з зазначенням автомобіля (марка, рік виготовлення, об’єм двигуна, № кузова), який передається як гуманітарна допомога та ПІП людини з інвалідністю , для якого дарується автомобіль;
  • довідка про зняття з обліку автомобіля в державі, де його подарували;
  • договір купівлі-продажу автомобіля Донором (особою, яка дарує автомобіль) або інші документи, які підтверджують право власності Донора на автомобіль.

З моменту перетину митного кордону України автомобіль протягом 10 днів необхідно поставити під митний контроль. З моменту поставлення автомобіля під митний контроль до моменту визнання його гуманітарною допомогою, автомобіль передається на відповідальне зберігання на митний склад. Термін зберігання автомобіля на митному складі під митним контролем – 90 днів з моменту надходження вантажу до внутрішньої митниці та розміщення на відповідальне зберігання під митним контролем.

На території України необхідно оформити наступні документи (протягом 10 днів з моменту перетину кордону України):

  • повна експертиза автомобіля (номер кузова, номер двигуна, тип двигуна, об’єм двигуна, справжність техначного паспорту тощо);
  • сертифікат відповідності про комплексне дослідження транспортного засобу на ідентифікацію номерів;
  • довідка Укрбюро Інтерполу на підтвердження неналежності зазначеного автомобіля до банку даних Інтерполу щодо викрадених та оголошених у міжнародний розшук на території держав-членів Інтерполу;
  • переклад технічного паспорту та всіх документів, складених іноземною мовою на українську мову.

Після того, як було зібрано всі необхідні документи, весь пакет документів направляється до Міністерства соціальної політики України для визнання даного автомобіля гуманітарною допомогою.

Після позитивного розгляду Міністерством соціальної політики України заяви про визнання автомобіля гуманітарною допомогою, він розмитнюється у встановленому законодавством порядку без сплати митних зборів. Зазначений автомобіль звільняється від оподаткування та обов’язкових платежів до бюджету.

Після завершення процедури розмитнення автомобіля, в органах ДАІ видається технічний паспорт на автомобіль з поміткою «Без права продажу, дарування та передачі іншій особі».

Більше інформації по даному питанню можна отримати в органах соціального захисту населення за місцем проживання.

 

 

04 Тра

Уряд прийняв рішення про повернення грошової компенсації за самостійно придбаний засіб реабілітації.

Згідно постанови КМУ 238 від 14.03.2018 особи з інвалідністю тепер мають можливість отримати грошову компенсацію за самостійно придбаний засіб реабілітації.
Постраждалі внаслідок антитерористичної операції  забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації незалежно від встановлення їм інвалідності на підставі рішень військово-лікарських комісій чи висновків лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів або у разі отримання групи інвалідності – програми реабілітації МСЕК.
Виплата компенсації здійснюється на підставі фіскального чека, що підтверджує придбання виробу за фактичною вартістю виробу, у розмірі не вище граничної ціни засобу, встановленої Мінсоцполітики.
Щоб отримати засоби реабілітації потрібно бути на обліку в органах соціального захисту населення за місцем проживання/перебування.
Щоб стати на облік потрібно написати заяву на пред’явити пакет документів, який визначений постановою КМУ №321 від 05.04.2012.
За більш детальною інформацією щодо механізму реалізації права на компенсацію звертатись до органу соціального захисту населення за місцем проживання та отримання пільг

ПЕРЕЛІК
технічних засобів реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, за які може виплачуватися компенсація їх вартості

Найменування виробу

Строк, на який видається виріб, років

Кількість

код згідно з ISO 9999

1. Компресійний рукав при лімфодемі

1

1

04 06 06

2. Протези молочної залози

1,5

1

06 30 18

3. Ліфи для кріплення протезів молочної залози, в тому числі спеціальні ліфи для занять фізичною культурою і плаванням (купальник)

1,5

3

Допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому

4. Засоби для ходіння, керовані однією рукою:

12 03

палиці (в тому числі палиці тактильні)

2 або 5

1

12 03 03

палиці з трьома або більше ніжками

2 або 5

1

12 03 16

милиці ліктьові

3 або 5

2

12 03 06

милиці з опорою на передпліччя

3 або 5

2

12 03 09

милиці пахові

3 або 5

2

12 03 12

5. Засоби для ходіння, керовані обома руками:

12 06

ходунки-рамки

4 або 6

1

12 06 03

ходунки на колесах

4 або 6

1

12 06 06

ходунки-стільці

4 або 6

1

12 06 09

ходунки-столи

4 або 6

1

12 06 12

6. Допоміжні засоби для переміщення або переносу

12 30

мотузкові сходи

2

1

12 30 12

кошики (стільці) для переносу

8 або 10

1

12 30 18

Засоби для пересування

7. Крісла-колісні:

12 21

крісла-каталки

2 або 4
4 або 6

1

низькоактивні крісла колісні

2 або 4
4 або 6

1

середньоактивні крісла колісні

2 або 4
4 або 6

1

активні крісла колісні

2 або 4
4 або 6

1

багатофункціональні крісла колісні

2 або 4
4 або 6

1

крісла колісні з електроприводом

8 або 10

1

дорожні крісла колісні

2 або 4
4 або 6

1

дошки для пересування (коляски малогабаритні)

1

1

12 27 15

триколісні велосипеди для дітей з інвалідністю

4

1

12 18 06

Спеціальні засоби для спілкування та обміну інформацією

8. Спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією:

21

аудіоплеєри

5

1

диктофони

годинники (на вибір):

5

1

– механічні

5

1

– електронні

2

1

мобільні телефони для письмового спілкування

5

1

 

03 Тра

До Чернівців повернулись бійці 8 -го окремого гірсько-штурмового батальйону.

Сьогодні, 3 травня, на території військового містечка, що знаходиться в Садгорі , відбулися урочистості приурочені поверненню із зони бойових дій 8 -го окремого гірсько-штурмового батальйону.
Воїни приїхали на ротацію після майже року перебування на передовій.
Бійців зустрічали близькі, рідні, друзі, волонтери, представники буковинської влади, військкомату, духовенства та інші небайдужі громадяни нашого краю.
Відбулося нагородження та вручення відзнак для найкращих, а волонтери підготували подарунки для всіх військових, що повернулись до Чернівців.
Голова облдержадміністрації привітав військовослужбовців та подякував їм за відвагу при захисті територіальної цілісності України. «Дякую вам за мужність і відвагу, за те, що не ховалися від відповідальності і вирушили на Схід захистити країну. Вдячний Міністерству оборони України, за те, що відтепер в Чернівецькій області базуватиметься 8-ий батальйон. Для всіх нас це запорука стабільності та безпеки. На сьогодні перед владою стоїть завдання відновити військове містечко. Ми докладемо зусиль, щоб в найкоротший термін його реанімувати аби ви себе відчували тут належним чином. Слава вам, слава Україні!

02 Тра

Благодійний концерт до Дня Матері

13 травня, о 17:00 в палаці культури м. Заставна відбудеться благодійний концерт до Дня Матері .
Виступатиме колектив “Лісапетний батальйон”.
Запрошуються учасники бойових дій з матерями, дружинами, а також родини полеглих Героїв.

27 Кві

Верховна Рада усунула юридичну диспропорцію щодо соціальних виплат військовослужбовцям ЗС України в залежності від наявності громадянства України

19 квітня, під час ранкового пленарного засідання Верховної Ради України, народні депутати прийняли Закон «Про внесення змін до ст. 21-4 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ (щодо удосконалення окремих питань виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності іноземців або осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України)». Про це повідомляє Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України.

Законом частину п’яту статті 214 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» викладено в редакції, згідно з якою:

«5. На іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проходять військову службу у Збройних Силах України за контрактом, поширюються умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, передбачені для військовослужбовців-громадян України та членів їх сімей».

Внесення змін обумовлено необхідністю усунення диспропорції, що виникла в чинному законодавстві щодо соціальних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України в залежності від наявності громадянства України.

Проект Закону зареєстровано за № 6689.

20 Кві

Урядом удосконалено механізм забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Згідно Постанови КМУ 280 від 18.04.2018 грошова компенсація внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Щоб скористатись даної можливістю в отриманні житла тимчасово переміщена особа повинна перебувати на квартирному обліку.
Потім із заявою звернутись до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку.

До заяви додаються копії:

-документа, що посвідчує внутрішньо переміщену особу (паспорт)

-для осіб з інвалідністю — посвідчення встановленого зразка згідно з додатком

-для учасників бойових дій — посвідчення встановленого зразка

– довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції

– довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та кожного із членів її сім’ї,(Вимога щодо обов’язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на малолітніх і неповнолітніх дітей, які є членами сім’ї внутрішньо переміщеної особи)
– згоди (викладеної письмово у довільній формі) кожного повнолітнього члена сім’ї внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок грошової компенсації;
– документів, що підтверджують родинні стосунки між внутрішньо переміщеною особою, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, і членами її сім’ї, на яких нараховується грошова компенсація, які разом з нею перебувають на квартирному облік.
Орган соціального захисту населення не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дати прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики, після чого  не пізніше ніж через три робочих дні вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації.
Комісія протягом п’яти робочих днів з дати надходження подання розглядає його по суті та у присутності внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, приймає рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації.

20 Кві

Відпочинок для дітей учасників бойових дій.

Оздоровитись та відпочити влітку діти учасників бойових дій мають змогу в  Українському дитячому центрі “Молода гвардія” та Міжнародному дитячому центрі “Артек”.
Ціна путівки частково компенсується державою (80%), а її вартість восстановлена Наказами Мінсоцполітики № 171 від 08.02.2018 та № 136 від 02.02.2018.
За більш детальною інформацією звертатись до органів соціального захисту населення за місцем реєстрації.

19 Кві

Міністерство у справах ветеранів: виклики і рішення

Підтримка ветеранів — запорука сильної армії та міцної держави. 

Такого принципу дотримувались і Юлій Цезар, і Наполеон, і президент Лінкольн, і навіть влада сучасного Китаю. В державах, де суспільство шанобливо ставиться до колишніх воїнів, немає проблем із мобілізацією, небажанням служити та недоукомплектованим або неякісно укомплектованим військом. Ветерани, про яких дбають, — найкращі рекрутери і промоутери військової служби. У світі існує кілька моделей підтримки ветеранів. Залежать вони від рівня розвитку суспільної свідомості, традицій та культурних цінностей.

Як це робиться “в них”

Так, скажімо, у Великій Британії, що велику частину своєї багатовікової історії провела в перманентному стані війни, основну підтримку ветеранам надає британський народ. Держава виконує лише координаційну функцію між різними громадськими організаціями, фондами та приватними ініціативами, що розробляють та імплементують проекти підтримки ветеранів.

У Британії система соціального захисту ветеранів діє на основі суспільного договору, в якому основне і єдине положення полягає в тому, що суспільство зобов’язується забезпечувати однакове ставлення та рівні можливості як людям, котрі воювали й ризикували життям за державу, так і громадянам, котрі до військової служби не мають жодного стосунку. Це правило вже давно стало звичаєм, а тому роль держави у підтримці ветеранів у Британії мінімальна.

У державах зі слабшими традиціями, але з чітким розумінням значення сильної армії дбайливе ставлення до ветеранів забезпечується через спеціально створені структури. У США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії — це міністерства у справах ветеранів. Зазначені відомства відповідають за формування та реалізацію політики держави у сфері підтримки ветеранів. За величиною бюджетних видатків та кількістю працівників ветеранські міністерства поступаються хіба що бюджетам міністерств оборони.

Таким чином, чи то шляхом звички і природної співпраці, чи то шляхом примусу у формі обов’язкової сплати податків та розбудови відповідних державних структур суспільство, яке хоче бути захищеним, повинно дбати про своїх ветеранів.

Як це робилося в нас 

Російська агресія проти України пробудила свідомість українських громадян. Упродовж 2014-го та 2015-го років чимала кількість населення почувалася відповідальною і за українську армію, і за ветеранів, які звільнялися після пекла бойових дій. На хвилі патріотичного піднесення та певного шокового стану внаслідок війни громадяни збирали кошти пораненим, започатковували й розвивали проекти допомоги колишнім військовим, брали під опіку сім’ї полеглих воїнів.

321

У цьому контексті, доволі логічним є усвідомлення необхідності нагального врегулювання питань, пов’язаних із формуванням державної політики у сфері соціального захисту ветеранів. Правильним шляхом для України мало би стати створення спеціального органу, що забезпечуватиме ветеранам якісні й доступні послуги, які держава реально здатна забезпечити.

Перший крок до цього зроблено 27 лютого 2018 р., коли на політичному рівні було прийнято рішення утворити Міністерство у справах ветеранів. Відповідну постанову ініціював Комітет ВРУ у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. До ухвалення постанови і в стінах парламенту, і за його межами ідея створення міністерства відкидалась як мало реалістична.

За 26 років незалежності України жодне скликання парламенту, жоден уряд і жоден президент не наважилися порушити питання реформування успадкованої від Радянського Союзу низькоефективної та бюджетозатратної системи пільгового забезпечення ветеранів. Будь-які зміни, навпаки, полягали у збільшенні матеріальних благ та розширенні кола осіб, котрі мають право на статус і пільги. Неважко здогадатися, що такі пропозиції вносилися переважно напередодні виборів, а після них — залишалися декларативними обіцянками в тексті Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Коли ж Кабмін 22 березня 2018 р. заявив, що, на виконання постанови ВРУ, “за планом, процес створення міністерства має тривати місяць”, — імовірність докорінних змін у сфері соціального захисту ветеранів раптово матеріалізувалась.

Постала низка питань. Навіщо ще одне міністерство? Навіщо збільшувати кількість чиновників? Чому не примусити працювати Державну службу у справах ветеранів війни та учасників АТО? Як за місяць створити повноцінне й ефективне міністерство?

Зазвичай у відповідь лунають скептичні тези. Хтось переконаний, що міністерство — черговий політичний проект, який розпочинається перед виборами. Ще більше переконаних, що міністерство створюється для зручності розкрадання бюджетних коштів. При цьому ще не створене міністерство вже забрендували під міністерство недіючих пільг та міністерство знижок.

Одразу затаврувавши ще не створений орган, суспільство і ветерансько-волонтерська спільнота тим самим знайшли для себе виправдання, чому питання міністерства ветеранів їм нецікаве. Адже щось нечисте, підозріле й незрозуміле цікавим бути не може. Таке заперечення самої можливості, що нове відомство може бути шансом на системне вирішення проблем ветеранів, є захисною реакцією на зневіру та недовіру до влади.

Чому міністерство має бути цікавим ветеранам та волонтерам?

Самоусунення громадян від державних процесів уже давно стало практикою в Україні. Переконаність у неможливості людини впливати на зміни в державі вкоренилася не тільки через негативний досвід, а й внаслідок браку доступної інформації та комунікації з боку уряду.

Проте, згідно з чинним законодавством, майже всі реформи потребують обговорення та погодження з громадськістю. В результаті, сформувалися кишенькові громадські організації, що використовуються владою для формалізації процесів, а по суті — вирішують долю решти громадян.

Якщо ветерани самі не зацікавляться вирішенням своїх проблем, імітація консультацій із громадськістю стане практикою і у сфері їхнього соціального забезпечення. Безперечно, навіть з 1021 новоствореної ветеранської організації знайдуться готові погодити будь-які нав’язані згори зміни в обмін на незначні привілеї та наближеність до влади.

Важливо, щоб історія з міністерством у справах ветеранів стала інакшою. Це міністерство має бути побудоване знизу догори, аби, таким чином, первинний запит і пропозиції надходили від основної цільової аудиторії — ветеранів. Поки що для цього є достатньо передумов.

З часу прийняття постанови про створення міністерства Комітет ВРУ у справах ветеранів війни неодноразово запрошував громадськість до участі в обговореннях цього питання. 30 березня 2018 р. на розширеному засіданні Комітету було презентовано попередню модель міністерства, розроблену проектним офісом зі створення міністерства, який із лютого 2018 р. працює на базі ГО “Юридична Сотня”. Участь у дискусії взяли понад 80 представників ветеранських та волонтерських організацій. Вони становлять основу громадської робочої групи, створеної при Комітеті у справах ветеранів війни для напрацювання пропозицій щодо структури, функцій та завдань міністерства, які надалі будуть передані на розгляд Кабінету Міністрів. Засідання тематичних підгруп загальної робочої групи відбуваються щотижня в робочому порядку на базі відповідного парламентського Комітету.

Міністерство — предмет обговорення

Основні обговорення на робочих групах точаться довкола питання створення дійової системи соціального захисту ветеранів, в основу якої ляжуть уніфіковані стандарти якісних послуг. Але спочатку має бути зрозумілою політика щодо ветеранів і затверджена відповідна державна стратегія. Цього справді можна досягти лише шляхом створення міністерства.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” (ЦОВВ), саме міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечуєформування державної політики у відповідній сфері.

Сьогодні за соціальну підтримку ветеранів відповідає Міністерство соціальної політики. Саме це міністерство і мало б представити на затвердження Кабінету міністрів стратегію соціальної підтримки ветеранів. Оскільки ж “на балансі” Мінсоца перебувають ще 24 пільгові категорії, що кількісно значно переважають ветеранів, то й пріоритети міністр соціальної політики вибудовує відповідно. Яка політика Міністерства соцполітики щодо ветеранів, такий і підхід підпорядкованої міністру Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО. І було б дивно, якби було інакше.

У реаліях сьогодення, підпорядкованість і підконтрольність Держслужби у справах ветеранів Міністерству соціальної політики істотно уповільнює процес прийняття рішень та оперативність реагування на проблеми, які потребують негайної уваги. Оскільки служба у справах ветеранів вимушена діяти в рамках, встановлених Мінсоцом, то й працює ця структура в режимі залатування дірок. Про імплементацію системних реформ та сталих рішень мови немає й близько, бо такий напрям просто не був озвучений профільним міністром.

Відсутність загальнодержавної політики і стандартів сприяли становленню фрагментованого підходу до соціального захисту ветеранів. Це означає, що навіть у межах території однієї області, в різних районах рівень підтримки ветеранів може істотно різнитися. Як наслідок, соціальна напруга та високий рівень агресії до органів місцевої влади стали типовими характеристиками стосунків ветеранів і держави.

Крім того, укріпився пільговий підхід, який є хибним, за визначенням. Замість підтримки, необхідної для того, щоб колишній воїн став успішним незалежним громадянином, держава стимулює соціальний паразитизм.

Пільги, здебільшого економічного характеру (виплати до 5 травня, знижки на комунальні платежі, земельні ділянки, які можна продати), не підкріплені освітньо-просвітницькими заходами (можливостями для навчання, підвищення кваліфікації, тренінгами, консультаціями). У результаті, незначні подачки від держави швидко проїдаються, а соціально-економічне становище та й, відповідно, психологічний стан ветерана залишаються незмінними. Проблеми лишаються, і людина, котра самостійно не пристосувалася до мирного життя, знову йде по чергову дозу пільг, які у принципі нічого не змінюють.

Найбільш прикро, що вплив від витрачених грошей мінімальний, а, відповідно, незадоволення ветеранів постійно зростає. Оскільки за останні три роки кількість ветеранів в Україні збільшилася майже на 20%, суспільне незадоволення може доволі швидко сягнути критичного рівня.

На 1 червня 2017 р. загальна кількість ветеранів становила 1,6 млн осіб, що дорівнює 4% населення держави, з них: 475 700 — учасники бойових дій, із яких 303 198 отримали статус УБД в результаті участі в АТО; 138 552 — інваліди війни (5538 – в зв’язку з АТО); 211 435 — члени сімей загиблих (7956 – в зв’язку з АТО); 549 877 — учасники війни (1254 – в зв’язку з АТО); та 192 900 — ветерани військової служби. В умовах війни ці цифри і далі тільки зростатимуть.

Треба зважати, що нове покоління ветеранів — це порівняно молоді люди, віком у середньому від 25 до 45 років, переважна більшість яких патріотично налаштована та досить суспільно активна. Інтернет і новітні технології спростили доступ до інформації, але доступ до процесів прийняття рішень — як на державному, так і на місцевому рівнях — залишається доволі обмеженим.

Українська модель

Наведена статистика й характеристика свідчать, щопитання ветеранів залишатимуться актуальними для України, щонайменше, наступних 50 років. Виклики у сфері безпеки і оборони потребують прискорення процесу пошуку рішень.

Міністерство у справах ветеранів — це шанс докорінно змінити підходи до соціального захисту ветеранів. Проте він може реалізуватися, тільки якщо буде дотримано низки вимог, враховано всі потенційні ризики і продемонстровано готовність до рішучих політико-правових рішень.

Крім того, українська модель повинна відповідати вимогам реформи державної служби, яка активно проводиться в Україні. У цьому контексті, до структури міністерства неодмінно має входити департамент стратегічного планування та євроінтеграції. Насправді — це ключовий підрозділ, який займається розробкою стратегій, збором та аналізом даних, проведенням соціально-економічних досліджень із визначенням оцінки впливу процесів, взаємодіє з урядом, парламентом і президентом, а також відповідає за міжнародні зв’язки та пошук альтернативних державному бюджету джерел фінансування програм і проектів підтримки ветеранів.

Відповідно до реформи державної служби, міністерства відповідають за формування державної політики у певній сфері і лише наглядають за її належною реалізацією. Якщо створювати міністерство за новою моделлю, виходить, що територіальних органів, які б безпосередньо надавали послуги ветеранам, бути не може. Адмініструванням потреб, в ідеалі, мала б займатися служба у справах ветеранів. Але для цього довелося б створювати, одночасно з міністерством, ще один центральний орган виконавчої влади, підпорядкований міністру у справах ветеранів. Хоча такий підхід і правильний, проте — непідйомний для державного бюджету України. Тут би виділити достатньо коштів для забезпечення належного функціонування самого міністерства.

Рішенням у цій ситуації є передача функцій із адміністрування пільг на органи місцевого самоврядування та запровадження автоматизованої системи обслуговування потреб ветеранів.

Насправді та невелика кількість державних гарантій, якими дійсно користуються ветерани, й так перебуває у сфері компетенції місцевої влади. Саме з місцевих бюджетів фінансуються знижки на квартплату і комунальні платежі, медичне забезпечення (щорічні обстеження, диспансеризація, ліки та лікарські засоби тощо), безкоштовний проїзд. Кошти на придбання житла відповідні категорії громадян отримують після того, як місцеві органи соцзахисту подають заяву на виділення субвенції з відповідних програм на придбання квартир. Навіть те ж таки право на отримання земельних ділянок реалізується майже виключно на місцях і за рахунок місцевих ресурсів.

Тобто, з законодавчої точки зору, процес доволі врегульований і не потребуватиме значних змін. Проблема виникне в контексті забезпечення уніфікованого підходу до надання пільг.

Наразі всі перелічені послуги забезпечуються або ж виключно за рахунок місцевих бюджетів, або ж за змішаною системою, коли місцева влада отримує часткову субвенцію з державного бюджету. В результаті, рівень підтримки, яку отримує ветеран, прямо залежить від величини місцевого бюджету. Якою б не була політика держави на папері, якщо під її реалізацію не виділяються кошти, система не працюватиме. Відповідно, в основі стратегії діяльності міністерства має лежати питання централізованого й уніфікованого забезпечення базового рівня потреб ветеранів.

Автоматизована система обслуговування потреб ветеранів є ще одним шляхом вирішення питання доступності послуг та якості їх надання. Тим часом електронне адміністрування пільг і соціальних гарантій — трохи складніша історія.

На сьогодні уніфікованого реєстру всіх категорій ветеранів немає. Є більш-менш повний перелік учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичній операції. Цей “реєстр” веде Державна служба у справах ветеранів, і він повністю закритий, що унеможливлює оцінку його повноти та можливостей для обробки й аналізу даних. Є також Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). Це база даних, що містить інформацію про всі категорії осіб, які мають право на пільги. Проблема з цим реєстром у тому, що в ньому категорії не виокремлені і він не передбачає можливості збору розширених відомостей про особу та їх регулярного оновлення.

Витрати на запровадження та утримання широкофункціональної бази даних, з електронним кабінетом і наступною можливістю прив’язки до картки ветерана, можуть сягати кількох мільйонів доларів США. Проте така інвестиція здатна докорінно змінити підхід до соціальної підтримки ветеранів, заощадивши державі гроші в майбутньому.

Міністерство значною мірою перебере на себе функціонал управління у справах ветеранів і всі функції Державної служби у справах ветеранів війни. У зв’язку з цим ні питань, ні опору не виникне. Більш проблематично буде забрати повноваження у сфері підтримки ветеранів у інших відомств. Міністерство охорони здоров’я; освіти; оборони; внутрішніх справ; регіонального розвитку і будівництва; Пенсійний фонд; служба зайнятості — лише частина відомств, із якими однозначно зав’яжеться палка дискусія з приводу переходу повноважень. Можливо, в контексті деяких елементів державної підтримки, міністерству у справах ветеранів справді доведеться взяти на себе роль пильного спостерігача, комунікатора і контролера.

Але, щоб достовірно визначити функції і завдання нового міністерства, необхідно провести функціональний аналіз кожного державного підрозділу, який взаємодіє з ветеранами. На основі такого аналізу можна буде зрозуміти, з яких саме причин та чи інша пільга не працює, і виправити ситуацію. Аналіз також дасть можливість провести оцінку компетенції чиновників, які, імовірно, захочуть податися на конкурс до нового міністерства.

Вивчення нинішньої ситуації та складання карт робочих процесів на майбутнє — тривалий і трудомісткий процес. Проте це ще одна інвестиція, яка дозволить закласти правильний фундамент міністерства і забезпечити консолідацію функцій 22 відомств, котрі сьогодні відповідають за надання послуг ветеранам, у єдиній структурі.

Після остаточного визначення з функціоналом можна прописувати проект штатного розпису та прораховувати приблизний бюджет, необхідний для роботи міністерства.

За приписами Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, розрахунки розміру річного бюджету міністерства здійснюються після обрання державного секретаря. Власне, саме державний секретар уповноважений складати штатний розпис та бюджет міністерства. Проте для того, щоб мати можливість на час запуску відомства покладатися не тільки на державний бюджет, а й на підтримку міжнародних донорів, потрібно розуміти принаймні орієнтовні цифри, про які йде мова. Лише з аналізу бюджетних програм, що виділяються тільки на ветеранів російсько-української війни, випливає сума майже 3 млрд 400 млн грн на рік. Для попередніх розрахунків потрібна повна відкритість і співпраця міністерства фінансів та всіх центральних органів виконавчої влади, які надають послуги ветеранам. Не виключено, що доцільно буде залучити до цього процесу міжнародних аудиторів.

Сильна команда на чолі з компетентним міністром — ще один ключ до ефективності відомства. Обираючи кандидатуру міністра, треба виходити з чітко визначених законом критеріїв, а не політичних чи особистих уподобань. Чи повинен міністр бути ветераном або мати досвід служби в армії — відкрите питання. Якщо говорити про навики та особисті риси, то міністр насамперед повинен бути потужним менеджером і комунікатором, із досвідом роботи в кризових ситуаціях. Саме людина з високими моральними якостями, досить гнучка і водночас здатна послідовно й непохитно відстоювати інтереси ветеранської спільноти, зможе зібрати навколо себе потужну команду відданих справі фахівців. І міністр, і вся команда міністерства мають бути досить ініціативними й креативними. Ці якості будуть незамінними під час пошуку додаткових джерел існування для міністерства, а дипломатичні навички — при налагодженні діалогів між різними групами ветеранів. Звісно, це все — на додачу до відповідності формальним кваліфікаційним вимогам, необхідним для того, щоб стати державним службовцем першого рангу.

Побажання замість висновків

Міністерство у справах ветеранів — це можливість вирішити величезну кількість проблем ветеранів, які нагромаджувалися від покоління до покоління, та запровадити комплексну систему підтримки, яка б не лише сприяла добробуту окремих громадян, а й об’єднувала націю та посилювала обороноздатність держави. Не треба забувати, що колишні воїни, про яких дбає держава, — найкращі рекрутери майбутніх поколінь захисників до Збройних сил.

Міністерство у справах ветеранів повинне стати прикладом відкритості й прозорості. З першого дня процесу створення міністерства мають відбуватися регулярна комунікація з усіх напрацювань урядової робочої групи та консультації з ветеранами — основними стейкхолдерами процесу. Міністерство може закласти основу нової культури спілкування між владою та громадськістю, що, своєю чергою, значною мірою сприятиме відновленню довіри й ефективної взаємодії.

І у волонтерів, і у ветеранів, і в державних чиновників з’явився унікальний шанс бути причетними до створення сучасного міністерства, побудованого на сучасних принципах та підходах.

Джерело : https://dt.ua/internal/ministerstvo-u-spravah-veteraniv-vikliki-i-rishennya-275124_.html.

10 Кві

Надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів.

14 лютого 2018 року КМУ прийняв постанову № № 156  щодо  фінансової  підтримки  громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) .

Отримати бюджетні  кошти можуть  громадські об’єднання ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій, які зареєстровані відповідно до вимог законодавства, внесені до Реєстру громадських об’єднань та утворені з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних, та інших інтересів ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій.
Бюджетні кошти, надані громадським об’єднанням, спрямовуються на:

1) реалізацію програм (проектів, заходів) громадських об’єднань за результатами конкурсу, а саме:

  • відзначення святкових, пам’ятних та історичних дат, пов’язаних з вшануванням та увічненням пам’яті ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та політичних репресій, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, формуванням соборності та державності, проголошенням незалежності України, а також відвідування військових поховань і військових пам’ятників;
  • проведення заходів з пошуку, ексгумації та перепоховання останків загиблих (крім видатків розвитку);
  • проведення спортивно-реабілітаційних заходів;
  • проведення тренінгів, курсів, навчальних семінарів, засідань за круглим столом та інших інформаційно-просвітницьких заходів відповідно до тематики програми (проекту, заходу);
  • проведення заходів з військово-патріотичного виховання;
  • розроблення та виготовлення періодичних, довідкових, інформаційних, аналітичних та методичних видань з питань соціального захисту, реабілітації, соціалізації, адаптації, працевлаштування ветеранів та діяльності громадських об’єднань ветеранів без права їх подальшого використання в комерційних цілях;

2) адміністративні витрати на організаційне та матеріально-технічне забезпечення громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів), а саме:

  • оренда нежитлових приміщень у разі відсутності власних приміщень громадських об’єднань або наданих їм безоплатно ;
  • оплата комунальних послуг у межах середніх норм споживання щодо приміщень,
  • оплата праці (матеріальне заохочення) для кожного з не більше трьох штатних працівників у розмірі не більше середньої заробітної плати по Україні за минулий рік;
  • придбання канцелярських товарів;
  • послуги зв’язку та обслуговування оргтехніки; послуги з придбання та використання програм бухгалтерського обліку

Під час складання конкурсної пропозиції та кошторису витрат на реалізацію програми (проекту, заходу) на адміністративні витрати закладається не більше 20 відсотків загального обсягу коштів фінансової підтримки.

За рахунок бюджетних коштів можуть здійснюватися такі видатки, пов’язані з  реалізацію програм (проектів, заходів) громадських об’єднань а саме :

  • видатки на оплату послуг залучених спеціалістів (плата за договором про надання послуг), що передбачаються тільки для оплати послуг спеціалістів, які залучаються до підготовки, реалізації проекту або проведення заходу на підставі цивільно-правових договорів (не більше ніж 20% коштів програми).
  • оренда приміщень, території, споруди;
  • художнє та технічне оформлення місць реалізації програми (проекту, заходу);
  • оплата транспортних послуг (у тому числі оренда транспортних засобів);
  • оренда обладнання, оргтехніки;
  • оплата поштових витрат та послуг зв’язку;
  • оплата поліграфічних та інформаційних послуг;
  • придбання канцелярських та господарчих товарів, необхідних для проведення програм (проектів, заходів);
  • відшкодування ветеранам війни, які залучені до проведення або участі у програмі (проекті, заході), та штатним працівникам громадського об’єднання ветеранів (які залучені до виконання програми (проекту, заходу) витрат на проїзд, харчування та оплату вартості проживання в межах норм
    одноразове навчання працівника громадського об’єднання, відповідального за підготовку та проведення тендера (торгів), у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за тендерною процедурою;
  • витрати, що обумовлені специфікою реалізації програми (проекту, заходу) за умови, що такі витрати, що  такі витрати були зазначені у конкурсній пропозиції, яку визначено переможцем конкурсу.

Фінансову підтримку громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) отримують  за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог  постанови КМУ № № 1049.  від 12.10.2011 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка»
Місцеві громадські об’єднання ветеранів війни та учасників антитерористичної операції  можуть брати участь у конкурсах програм (проектів, заходів), для реалізації яких надається фінансова підтримка за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Урядом рекомендовано органам місцевого самоврядування під час визначення програм (проектів, заходів) що отримують фінансування використовувати також  Постанову КМУ  № 1049.

06 Кві

Рада прийняла рішення про перейменування ВДВ на на Десантно-штурмові війська.

ВРУ ухвалила ініційований Петром Порошенком законопроект  №7330 згідно яким буде замінено назву роду військ з Високомобільних десантних військ на Десантно-штурмові.
Як йдеться у пояснювальній записці до цього проекту закону,  необхідність його впровадження обумовлено подіями, пов’язаними із окупацією збройними силами Російської Федерації частини території України, що спричинило негативне ставлення особового складу та ветеранів-десантників до назви ВДВ (високомобільні десантні війська) одночасно з ВДВ (повітрянодесантні війська) країни-агресора.
Проект Закону розроблено Міністерством оборони України з метою заміни назви роду військ з Високомобільних десантних військ на Десантно-штурмові війська з урахуванням національної ідентичності та впровадження нових бойових традицій Збройних Сил України.