20 Кві

Урядом удосконалено механізм забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.

Згідно Постанови КМУ 280 від 18.04.2018 грошова компенсація внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Щоб скористатись даної можливістю в отриманні житла тимчасово переміщена особа повинна перебувати на квартирному обліку.
Потім із заявою звернутись до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку.

До заяви додаються копії:

-документа, що посвідчує внутрішньо переміщену особу (паспорт)

-для осіб з інвалідністю — посвідчення встановленого зразка згідно з додатком

-для учасників бойових дій — посвідчення встановленого зразка

– довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції

– довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та кожного із членів її сім’ї,(Вимога щодо обов’язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на малолітніх і неповнолітніх дітей, які є членами сім’ї внутрішньо переміщеної особи)
– згоди (викладеної письмово у довільній формі) кожного повнолітнього члена сім’ї внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок грошової компенсації;
– документів, що підтверджують родинні стосунки між внутрішньо переміщеною особою, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, і членами її сім’ї, на яких нараховується грошова компенсація, які разом з нею перебувають на квартирному облік.
Орган соціального захисту населення не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дати прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, про що складає акт за формою, встановленою Мінсоцполітики, після чого  не пізніше ніж через три робочих дні вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації.
Комісія протягом п’яти робочих днів з дати надходження подання розглядає його по суті та у присутності внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, приймає рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації.

20 Кві

Відпочинок для дітей учасників бойових дій.

Оздоровитись та відпочити влітку діти учасників бойових дій мають змогу в  Українському дитячому центрі “Молода гвардія” та Міжнародному дитячому центрі “Артек”.
Ціна путівки частково компенсується державою (80%), а її вартість восстановлена Наказами Мінсоцполітики № 171 від 08.02.2018 та № 136 від 02.02.2018.
За більш детальною інформацією звертатись до органів соціального захисту населення за місцем реєстрації.

20 Кві

Навчання для учасників бойових дій

Житомирський Державний Технологічний Університет (ЖДТУ) надає такі  можливості учасникам бойових дій отримати вищу освіту  за такими умовами :

  • вступ без складання ЗНО( освітній рівень бакалавр);
  • вступ на скорочений термін навчання (2 роки за наявності диплому “молодший спеціаліст”);
  • отримання ступання “магістр”;
  • отримання другої вищої освіти;
  • Навчання на денній, або заочній формі.
    Спеціальності :
  • Економіка;
  • Менеджмент;
  • Підприємництво, торгівля та біржова діяльність(Електронна комерція);
  • Туризм;
  • Екологія;
  • Технології захисту навколишнього середовища;
  • Гірництво;
  • Прикладна механіка;
  • Галузеве машинобудування;
  • Автомобільний транспорт;
  • Транспортні технології;
  • Кібербезпека;
  •  Інженерія програмного забезпечення;
  • Фінанси, банківська справа та страхування;
  • Публічне управління та адміністрування( антикорупційна діяльність)
  • Міжнародні економічні відносини.

    За результатами вступної кампанії 20016-20017 всі учасники бойових, що вступили до даного ВУЗу всі учасника АТО отримали бюджетні місця.

    Контактні дані :
    м. Житомир
    вул.Чуднівська,103
    тел. 0412 24-14-27, 0674113295
    ztu.edu.ua.

19 Кві

Міністерство у справах ветеранів: виклики і рішення

Підтримка ветеранів — запорука сильної армії та міцної держави. 

Такого принципу дотримувались і Юлій Цезар, і Наполеон, і президент Лінкольн, і навіть влада сучасного Китаю. В державах, де суспільство шанобливо ставиться до колишніх воїнів, немає проблем із мобілізацією, небажанням служити та недоукомплектованим або неякісно укомплектованим військом. Ветерани, про яких дбають, — найкращі рекрутери і промоутери військової служби. У світі існує кілька моделей підтримки ветеранів. Залежать вони від рівня розвитку суспільної свідомості, традицій та культурних цінностей.

Як це робиться “в них”

Так, скажімо, у Великій Британії, що велику частину своєї багатовікової історії провела в перманентному стані війни, основну підтримку ветеранам надає британський народ. Держава виконує лише координаційну функцію між різними громадськими організаціями, фондами та приватними ініціативами, що розробляють та імплементують проекти підтримки ветеранів.

У Британії система соціального захисту ветеранів діє на основі суспільного договору, в якому основне і єдине положення полягає в тому, що суспільство зобов’язується забезпечувати однакове ставлення та рівні можливості як людям, котрі воювали й ризикували життям за державу, так і громадянам, котрі до військової служби не мають жодного стосунку. Це правило вже давно стало звичаєм, а тому роль держави у підтримці ветеранів у Британії мінімальна.

У державах зі слабшими традиціями, але з чітким розумінням значення сильної армії дбайливе ставлення до ветеранів забезпечується через спеціально створені структури. У США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії — це міністерства у справах ветеранів. Зазначені відомства відповідають за формування та реалізацію політики держави у сфері підтримки ветеранів. За величиною бюджетних видатків та кількістю працівників ветеранські міністерства поступаються хіба що бюджетам міністерств оборони.

Таким чином, чи то шляхом звички і природної співпраці, чи то шляхом примусу у формі обов’язкової сплати податків та розбудови відповідних державних структур суспільство, яке хоче бути захищеним, повинно дбати про своїх ветеранів.

Як це робилося в нас 

Російська агресія проти України пробудила свідомість українських громадян. Упродовж 2014-го та 2015-го років чимала кількість населення почувалася відповідальною і за українську армію, і за ветеранів, які звільнялися після пекла бойових дій. На хвилі патріотичного піднесення та певного шокового стану внаслідок війни громадяни збирали кошти пораненим, започатковували й розвивали проекти допомоги колишнім військовим, брали під опіку сім’ї полеглих воїнів.

321

У цьому контексті, доволі логічним є усвідомлення необхідності нагального врегулювання питань, пов’язаних із формуванням державної політики у сфері соціального захисту ветеранів. Правильним шляхом для України мало би стати створення спеціального органу, що забезпечуватиме ветеранам якісні й доступні послуги, які держава реально здатна забезпечити.

Перший крок до цього зроблено 27 лютого 2018 р., коли на політичному рівні було прийнято рішення утворити Міністерство у справах ветеранів. Відповідну постанову ініціював Комітет ВРУ у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю. До ухвалення постанови і в стінах парламенту, і за його межами ідея створення міністерства відкидалась як мало реалістична.

За 26 років незалежності України жодне скликання парламенту, жоден уряд і жоден президент не наважилися порушити питання реформування успадкованої від Радянського Союзу низькоефективної та бюджетозатратної системи пільгового забезпечення ветеранів. Будь-які зміни, навпаки, полягали у збільшенні матеріальних благ та розширенні кола осіб, котрі мають право на статус і пільги. Неважко здогадатися, що такі пропозиції вносилися переважно напередодні виборів, а після них — залишалися декларативними обіцянками в тексті Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Коли ж Кабмін 22 березня 2018 р. заявив, що, на виконання постанови ВРУ, “за планом, процес створення міністерства має тривати місяць”, — імовірність докорінних змін у сфері соціального захисту ветеранів раптово матеріалізувалась.

Постала низка питань. Навіщо ще одне міністерство? Навіщо збільшувати кількість чиновників? Чому не примусити працювати Державну службу у справах ветеранів війни та учасників АТО? Як за місяць створити повноцінне й ефективне міністерство?

Зазвичай у відповідь лунають скептичні тези. Хтось переконаний, що міністерство — черговий політичний проект, який розпочинається перед виборами. Ще більше переконаних, що міністерство створюється для зручності розкрадання бюджетних коштів. При цьому ще не створене міністерство вже забрендували під міністерство недіючих пільг та міністерство знижок.

Одразу затаврувавши ще не створений орган, суспільство і ветерансько-волонтерська спільнота тим самим знайшли для себе виправдання, чому питання міністерства ветеранів їм нецікаве. Адже щось нечисте, підозріле й незрозуміле цікавим бути не може. Таке заперечення самої можливості, що нове відомство може бути шансом на системне вирішення проблем ветеранів, є захисною реакцією на зневіру та недовіру до влади.

Чому міністерство має бути цікавим ветеранам та волонтерам?

Самоусунення громадян від державних процесів уже давно стало практикою в Україні. Переконаність у неможливості людини впливати на зміни в державі вкоренилася не тільки через негативний досвід, а й внаслідок браку доступної інформації та комунікації з боку уряду.

Проте, згідно з чинним законодавством, майже всі реформи потребують обговорення та погодження з громадськістю. В результаті, сформувалися кишенькові громадські організації, що використовуються владою для формалізації процесів, а по суті — вирішують долю решти громадян.

Якщо ветерани самі не зацікавляться вирішенням своїх проблем, імітація консультацій із громадськістю стане практикою і у сфері їхнього соціального забезпечення. Безперечно, навіть з 1021 новоствореної ветеранської організації знайдуться готові погодити будь-які нав’язані згори зміни в обмін на незначні привілеї та наближеність до влади.

Важливо, щоб історія з міністерством у справах ветеранів стала інакшою. Це міністерство має бути побудоване знизу догори, аби, таким чином, первинний запит і пропозиції надходили від основної цільової аудиторії — ветеранів. Поки що для цього є достатньо передумов.

З часу прийняття постанови про створення міністерства Комітет ВРУ у справах ветеранів війни неодноразово запрошував громадськість до участі в обговореннях цього питання. 30 березня 2018 р. на розширеному засіданні Комітету було презентовано попередню модель міністерства, розроблену проектним офісом зі створення міністерства, який із лютого 2018 р. працює на базі ГО “Юридична Сотня”. Участь у дискусії взяли понад 80 представників ветеранських та волонтерських організацій. Вони становлять основу громадської робочої групи, створеної при Комітеті у справах ветеранів війни для напрацювання пропозицій щодо структури, функцій та завдань міністерства, які надалі будуть передані на розгляд Кабінету Міністрів. Засідання тематичних підгруп загальної робочої групи відбуваються щотижня в робочому порядку на базі відповідного парламентського Комітету.

Міністерство — предмет обговорення

Основні обговорення на робочих групах точаться довкола питання створення дійової системи соціального захисту ветеранів, в основу якої ляжуть уніфіковані стандарти якісних послуг. Але спочатку має бути зрозумілою політика щодо ветеранів і затверджена відповідна державна стратегія. Цього справді можна досягти лише шляхом створення міністерства.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” (ЦОВВ), саме міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечуєформування державної політики у відповідній сфері.

Сьогодні за соціальну підтримку ветеранів відповідає Міністерство соціальної політики. Саме це міністерство і мало б представити на затвердження Кабінету міністрів стратегію соціальної підтримки ветеранів. Оскільки ж “на балансі” Мінсоца перебувають ще 24 пільгові категорії, що кількісно значно переважають ветеранів, то й пріоритети міністр соціальної політики вибудовує відповідно. Яка політика Міністерства соцполітики щодо ветеранів, такий і підхід підпорядкованої міністру Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО. І було б дивно, якби було інакше.

У реаліях сьогодення, підпорядкованість і підконтрольність Держслужби у справах ветеранів Міністерству соціальної політики істотно уповільнює процес прийняття рішень та оперативність реагування на проблеми, які потребують негайної уваги. Оскільки служба у справах ветеранів вимушена діяти в рамках, встановлених Мінсоцом, то й працює ця структура в режимі залатування дірок. Про імплементацію системних реформ та сталих рішень мови немає й близько, бо такий напрям просто не був озвучений профільним міністром.

Відсутність загальнодержавної політики і стандартів сприяли становленню фрагментованого підходу до соціального захисту ветеранів. Це означає, що навіть у межах території однієї області, в різних районах рівень підтримки ветеранів може істотно різнитися. Як наслідок, соціальна напруга та високий рівень агресії до органів місцевої влади стали типовими характеристиками стосунків ветеранів і держави.

Крім того, укріпився пільговий підхід, який є хибним, за визначенням. Замість підтримки, необхідної для того, щоб колишній воїн став успішним незалежним громадянином, держава стимулює соціальний паразитизм.

Пільги, здебільшого економічного характеру (виплати до 5 травня, знижки на комунальні платежі, земельні ділянки, які можна продати), не підкріплені освітньо-просвітницькими заходами (можливостями для навчання, підвищення кваліфікації, тренінгами, консультаціями). У результаті, незначні подачки від держави швидко проїдаються, а соціально-економічне становище та й, відповідно, психологічний стан ветерана залишаються незмінними. Проблеми лишаються, і людина, котра самостійно не пристосувалася до мирного життя, знову йде по чергову дозу пільг, які у принципі нічого не змінюють.

Найбільш прикро, що вплив від витрачених грошей мінімальний, а, відповідно, незадоволення ветеранів постійно зростає. Оскільки за останні три роки кількість ветеранів в Україні збільшилася майже на 20%, суспільне незадоволення може доволі швидко сягнути критичного рівня.

На 1 червня 2017 р. загальна кількість ветеранів становила 1,6 млн осіб, що дорівнює 4% населення держави, з них: 475 700 — учасники бойових дій, із яких 303 198 отримали статус УБД в результаті участі в АТО; 138 552 — інваліди війни (5538 – в зв’язку з АТО); 211 435 — члени сімей загиблих (7956 – в зв’язку з АТО); 549 877 — учасники війни (1254 – в зв’язку з АТО); та 192 900 — ветерани військової служби. В умовах війни ці цифри і далі тільки зростатимуть.

Треба зважати, що нове покоління ветеранів — це порівняно молоді люди, віком у середньому від 25 до 45 років, переважна більшість яких патріотично налаштована та досить суспільно активна. Інтернет і новітні технології спростили доступ до інформації, але доступ до процесів прийняття рішень — як на державному, так і на місцевому рівнях — залишається доволі обмеженим.

Українська модель

Наведена статистика й характеристика свідчать, щопитання ветеранів залишатимуться актуальними для України, щонайменше, наступних 50 років. Виклики у сфері безпеки і оборони потребують прискорення процесу пошуку рішень.

Міністерство у справах ветеранів — це шанс докорінно змінити підходи до соціального захисту ветеранів. Проте він може реалізуватися, тільки якщо буде дотримано низки вимог, враховано всі потенційні ризики і продемонстровано готовність до рішучих політико-правових рішень.

Крім того, українська модель повинна відповідати вимогам реформи державної служби, яка активно проводиться в Україні. У цьому контексті, до структури міністерства неодмінно має входити департамент стратегічного планування та євроінтеграції. Насправді — це ключовий підрозділ, який займається розробкою стратегій, збором та аналізом даних, проведенням соціально-економічних досліджень із визначенням оцінки впливу процесів, взаємодіє з урядом, парламентом і президентом, а також відповідає за міжнародні зв’язки та пошук альтернативних державному бюджету джерел фінансування програм і проектів підтримки ветеранів.

Відповідно до реформи державної служби, міністерства відповідають за формування державної політики у певній сфері і лише наглядають за її належною реалізацією. Якщо створювати міністерство за новою моделлю, виходить, що територіальних органів, які б безпосередньо надавали послуги ветеранам, бути не може. Адмініструванням потреб, в ідеалі, мала б займатися служба у справах ветеранів. Але для цього довелося б створювати, одночасно з міністерством, ще один центральний орган виконавчої влади, підпорядкований міністру у справах ветеранів. Хоча такий підхід і правильний, проте — непідйомний для державного бюджету України. Тут би виділити достатньо коштів для забезпечення належного функціонування самого міністерства.

Рішенням у цій ситуації є передача функцій із адміністрування пільг на органи місцевого самоврядування та запровадження автоматизованої системи обслуговування потреб ветеранів.

Насправді та невелика кількість державних гарантій, якими дійсно користуються ветерани, й так перебуває у сфері компетенції місцевої влади. Саме з місцевих бюджетів фінансуються знижки на квартплату і комунальні платежі, медичне забезпечення (щорічні обстеження, диспансеризація, ліки та лікарські засоби тощо), безкоштовний проїзд. Кошти на придбання житла відповідні категорії громадян отримують після того, як місцеві органи соцзахисту подають заяву на виділення субвенції з відповідних програм на придбання квартир. Навіть те ж таки право на отримання земельних ділянок реалізується майже виключно на місцях і за рахунок місцевих ресурсів.

Тобто, з законодавчої точки зору, процес доволі врегульований і не потребуватиме значних змін. Проблема виникне в контексті забезпечення уніфікованого підходу до надання пільг.

Наразі всі перелічені послуги забезпечуються або ж виключно за рахунок місцевих бюджетів, або ж за змішаною системою, коли місцева влада отримує часткову субвенцію з державного бюджету. В результаті, рівень підтримки, яку отримує ветеран, прямо залежить від величини місцевого бюджету. Якою б не була політика держави на папері, якщо під її реалізацію не виділяються кошти, система не працюватиме. Відповідно, в основі стратегії діяльності міністерства має лежати питання централізованого й уніфікованого забезпечення базового рівня потреб ветеранів.

Автоматизована система обслуговування потреб ветеранів є ще одним шляхом вирішення питання доступності послуг та якості їх надання. Тим часом електронне адміністрування пільг і соціальних гарантій — трохи складніша історія.

На сьогодні уніфікованого реєстру всіх категорій ветеранів немає. Є більш-менш повний перелік учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичній операції. Цей “реєстр” веде Державна служба у справах ветеранів, і він повністю закритий, що унеможливлює оцінку його повноти та можливостей для обробки й аналізу даних. Є також Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП). Це база даних, що містить інформацію про всі категорії осіб, які мають право на пільги. Проблема з цим реєстром у тому, що в ньому категорії не виокремлені і він не передбачає можливості збору розширених відомостей про особу та їх регулярного оновлення.

Витрати на запровадження та утримання широкофункціональної бази даних, з електронним кабінетом і наступною можливістю прив’язки до картки ветерана, можуть сягати кількох мільйонів доларів США. Проте така інвестиція здатна докорінно змінити підхід до соціальної підтримки ветеранів, заощадивши державі гроші в майбутньому.

Міністерство значною мірою перебере на себе функціонал управління у справах ветеранів і всі функції Державної служби у справах ветеранів війни. У зв’язку з цим ні питань, ні опору не виникне. Більш проблематично буде забрати повноваження у сфері підтримки ветеранів у інших відомств. Міністерство охорони здоров’я; освіти; оборони; внутрішніх справ; регіонального розвитку і будівництва; Пенсійний фонд; служба зайнятості — лише частина відомств, із якими однозначно зав’яжеться палка дискусія з приводу переходу повноважень. Можливо, в контексті деяких елементів державної підтримки, міністерству у справах ветеранів справді доведеться взяти на себе роль пильного спостерігача, комунікатора і контролера.

Але, щоб достовірно визначити функції і завдання нового міністерства, необхідно провести функціональний аналіз кожного державного підрозділу, який взаємодіє з ветеранами. На основі такого аналізу можна буде зрозуміти, з яких саме причин та чи інша пільга не працює, і виправити ситуацію. Аналіз також дасть можливість провести оцінку компетенції чиновників, які, імовірно, захочуть податися на конкурс до нового міністерства.

Вивчення нинішньої ситуації та складання карт робочих процесів на майбутнє — тривалий і трудомісткий процес. Проте це ще одна інвестиція, яка дозволить закласти правильний фундамент міністерства і забезпечити консолідацію функцій 22 відомств, котрі сьогодні відповідають за надання послуг ветеранам, у єдиній структурі.

Після остаточного визначення з функціоналом можна прописувати проект штатного розпису та прораховувати приблизний бюджет, необхідний для роботи міністерства.

За приписами Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, розрахунки розміру річного бюджету міністерства здійснюються після обрання державного секретаря. Власне, саме державний секретар уповноважений складати штатний розпис та бюджет міністерства. Проте для того, щоб мати можливість на час запуску відомства покладатися не тільки на державний бюджет, а й на підтримку міжнародних донорів, потрібно розуміти принаймні орієнтовні цифри, про які йде мова. Лише з аналізу бюджетних програм, що виділяються тільки на ветеранів російсько-української війни, випливає сума майже 3 млрд 400 млн грн на рік. Для попередніх розрахунків потрібна повна відкритість і співпраця міністерства фінансів та всіх центральних органів виконавчої влади, які надають послуги ветеранам. Не виключено, що доцільно буде залучити до цього процесу міжнародних аудиторів.

Сильна команда на чолі з компетентним міністром — ще один ключ до ефективності відомства. Обираючи кандидатуру міністра, треба виходити з чітко визначених законом критеріїв, а не політичних чи особистих уподобань. Чи повинен міністр бути ветераном або мати досвід служби в армії — відкрите питання. Якщо говорити про навики та особисті риси, то міністр насамперед повинен бути потужним менеджером і комунікатором, із досвідом роботи в кризових ситуаціях. Саме людина з високими моральними якостями, досить гнучка і водночас здатна послідовно й непохитно відстоювати інтереси ветеранської спільноти, зможе зібрати навколо себе потужну команду відданих справі фахівців. І міністр, і вся команда міністерства мають бути досить ініціативними й креативними. Ці якості будуть незамінними під час пошуку додаткових джерел існування для міністерства, а дипломатичні навички — при налагодженні діалогів між різними групами ветеранів. Звісно, це все — на додачу до відповідності формальним кваліфікаційним вимогам, необхідним для того, щоб стати державним службовцем першого рангу.

Побажання замість висновків

Міністерство у справах ветеранів — це можливість вирішити величезну кількість проблем ветеранів, які нагромаджувалися від покоління до покоління, та запровадити комплексну систему підтримки, яка б не лише сприяла добробуту окремих громадян, а й об’єднувала націю та посилювала обороноздатність держави. Не треба забувати, що колишні воїни, про яких дбає держава, — найкращі рекрутери майбутніх поколінь захисників до Збройних сил.

Міністерство у справах ветеранів повинне стати прикладом відкритості й прозорості. З першого дня процесу створення міністерства мають відбуватися регулярна комунікація з усіх напрацювань урядової робочої групи та консультації з ветеранами — основними стейкхолдерами процесу. Міністерство може закласти основу нової культури спілкування між владою та громадськістю, що, своєю чергою, значною мірою сприятиме відновленню довіри й ефективної взаємодії.

І у волонтерів, і у ветеранів, і в державних чиновників з’явився унікальний шанс бути причетними до створення сучасного міністерства, побудованого на сучасних принципах та підходах.

Джерело : https://dt.ua/internal/ministerstvo-u-spravah-veteraniv-vikliki-i-rishennya-275124_.html.

11 Кві

Власний бізнес та самозайнятість для учасників АТО

Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансової підтримки Європейського Союзу продовжує проект працевлаштування та самозайнятості внутрішньо переміщених осіб та місцевих мешканців, в тому числі учасників бойових дій та осіб, які належать до вразливих категорій населення. Виконавцем проекту у Чернівецькій області є громадська організація «Центр громадської активності «Синергія» (контактна особа – виконавчий директор Центру БАТРАКОВА НАТАЛІЯ БОРИСІВНА).

ДО УЧАСТІ У ПРОЕКТІ ЗАПРОШУЮТЬСЯ:

внутрішньо переміщені особи (ВПО) з Донецької, Луганської областей та Криму віком 18 – 60 (жінки та чоловіки), а також місцеві мешканці Чернівецької області з числа вразливих категорій (учасники АТО, багатодітні, безробітні, одинокі жінки, дружини/вдови учасників АТО).
В межах реалізації проекту у Чернівецькій області заплановано проведення 2-х дводенних тренінгів на тему: «Самозайнятість» і «Мікропідприємництво». Відбір кандидатів проводиться на умовах конкурсу.

Анкету на участь у конкурсному відборі можуть подавати усі бажаючі, які підпадають у цільову аудиторію. З числа кандидатів буде сформовано дві групи по 30 осіб з подальшим супроводом і отриманням грантових коштів на само зайнятість або мікропідприємництво.

Група «Самозайнятість» Група «Мікропідприємництво»
Розмір гранту: до 650 євро Розмір гранту: до 2500євро

ЯК ДОЛУЧИТИСЬ ДО ПРОЕКТУ
1. ПОПЕРЕДНЬО зателефонувати представнику Центру громадської активності «Синергія» за номерами телефонів:

(0372) 58-53-14, (050) 270-21-33 – координатор Батракова Наталія,
(050)940-43-80 – асистент Луник Надія і подати коротку заявку на співбесіду.

2. Завітати до офісу :
Центру громадської активності «Синергія»
м. Чернівці
вул. Руська,1, для співбесіди та заповнення анкети учасника.
Необхідні документи :
• довідки ВПО (лише для переселенців);
• посвідчення учасника бойових дій (для учасників АТО та інших)
• усіх сторінок паспорту (1,2,3 сторінки і сторінка з останньою пропискою) та ідентифікаційного коду;
• свідоцтва про реєстрацію ФОП (для групи «Самозайнятість» – як перевага, для групи «Мікропідприємництво» – обов’язково).

Програмою передбачається обов’язкова особиста участь у тренінгу з питань протягом 5 днів
Тренінг,серед іншого, буде присвячений питанням маркетингу, фінансів, бухгалтерії,оподаткування, організації продажів, рекламі тощо.
Учасникам дається близько десяти днів на підготовку бізнес-плану, в ході якого учасники матимуть можливість отримувати безкоштовні консультації та допомогу експертів.

Контактні дані організацій в областях України:

 

Хмельницька область Хмельницька обласна громадська організація Подільський центр “Гендерна рада” Тетяна Баєва 067-303-20-22 genderrada@ukr.net
Чернігівська область Громадська організація «Асоціація демократичного розвитку» Ніколенко-Баєва Анна +38 050 374 10 14                +38 067 416 51 31 demokrat_rozvitok@ukr.net
Луганська область  Агенція регіонального розвитку Східного Донбасу Силкін Костянтин 095 36 01 681 arr-eastdonbass@i.ua
Львівська область Громадська організація “Клуб Ділових Людей” Олександр Марусяк   Наталія Байцар  067 198 47 85                   096 458 64 26 nataliabaitsar@gmail.com
Полтавська область Благодійна організація “Світло надії”  Трунова Юлія  (0532)69-42-40 juliapoltava13@gmail.com
Тернопільська область ГО “ТМЖК “Відродження нації” Ольга Горошко 067 165 44 45 goroskoolga@gmail.com
Житомирська область Благодійна організація “Фонд громади Житомира” Хайнак Марина 041-246-10-86 mom.zt2015@gmail.com
Черкаська область Черкаська міська громадська організація «Товариство фахівців з промислового менеджменту» Білоус Юрій 063-56097-51 asim.cherkasy@gmail.com
Чернівецька область Громадська організація «Центр громадської активності «Синергія»  Батракова Н.Б. 050-270-21-33 batrakova@ukr.net
Харківська область Харківська громадська організація “Шлях до життя” Красовская Людмила
Суворова татьяна
0953240379
066-189-55-28; 067-396-48-43;
suvorovat1980@gmail.com
Херсонська область Громадська організація «Херсонський обласний тренінговий центр «Вектор розвитку» Сергєєва Інна, Авраменко Ольга 0507074684
0682030192
0662084493
khersonvektorrozvytku@gmail.com
Миколаївська область Миколаївський фонд “Любисток”  Катрич Олена (0512) 370 777066 711 3050 margaritap@ukr.net
Сумська область Громадська організація “Професійна Ліга соціальних працівників Сумщини” Глоба Едуард 095-926-85-04 globa2774@gmail.com
Донецька область1. Олександрівський
2. Добропільський
3. Покровський
4. Ясинуватський
5. Шахтарський
6. Мар’їнський                              7. Великоновоселківський
8. Волноваський
9. Старобешівський
10. Амвросівський
11. Бойківський
12. Нікольський
13. Новоазовський
14. Мангушський
Громадська організація “Центр зайнятості вільних людей” Гончарова Катерина 

 

 

Марина Демко

 

0959194416 

 

 

0995390023

 

kram.czvl@gmail.com 

 

 

 

 

Донецька область1. Лиманський
2. Словянський
3. Бахмутський
4. Константинівський
5. м. Краматорськ
Агенція регіонального розвитку Східного Донбасу Силкін Костянтин 095 36 01 681 arr-eastdonbass@i.ua
Івано-Франківська область Благодійною організацією «Благодійний фонд «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» Степан Гоголь
Наталія Козакевич
097 791 14 84
050 949 11 13
caritas-ivano-frankivsk@ukr.net
Дніпровська область Громадська організація «Фонд «Професійний розвиток» Олена Кравченко, Максим Кравченко 0676508804,  0975406967, 0564042290 elenak.ldp@gmail.com
Кіровоградська область Громадська організація «Територія успіху» Дуднік Інга Вячеславівна, Бабаєва Анастасія Вадимівна 050-975-69-17; 050-040-73-36 teritoriy@i.ua
Київська область Громадська спілка “Програма сприяння відродженню та інтеграції Сходу України “Донбас” Кузнецова Крістіна 095-890-57-03 kuznetsova.k@gsdonbas.org.ua
Волиньска область Громадська організація «Розвиток Волині» Ірина Колковська 098 97 65 018,063 982 4940 rozvytok_volyni@ukr.net
Запорізька область Центр зайнятості вільних людей Сидоренко Тетяна 099 290 67 71;
068 450 66 40
czvl.zp@gmail.com
Вінницька область Вінницька обласна правозахисна організація “Джерело надії” (надалі ВОПО “Джерело надії”) Марина Абрамюк 068-425-00-70; 063-398-27-02; 066-368-78-48 main@springofhope.org.ua
Закарпатська область Закарпатська громадська жіноча організація (ЗГЖО) «Веста» Інна Василівна Сабадош 050-693-95-13
(0312)616291
vestainna@gmail.com
Рівненська область ГО «Центр підтримки громадських ініціатив “Чайка” Гунько Лариса, Мельник Тетяна 0-362-460-967; 096-126-52-58;  097-544-19-39 centerchaika@gmail.com
iom.grant.rivne@gmail.com
Одеська область Благодійний фонд “Карітас Одеса УГКЦ” Вуїн Аліса 095 295 77 32 avuin.caritasodesa@gmail.com

 

10 Кві

Надання фінансової підтримки громадським об’єднанням ветеранів.

14 лютого 2018 року КМУ прийняв постанову № № 156  щодо  фінансової  підтримки  громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) .

Отримати бюджетні  кошти можуть  громадські об’єднання ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій, які зареєстровані відповідно до вимог законодавства, внесені до Реєстру громадських об’єднань та утворені з метою захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема соціальних, та інших інтересів ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та жертв політичних репресій.
Бюджетні кошти, надані громадським об’єднанням, спрямовуються на:

1) реалізацію програм (проектів, заходів) громадських об’єднань за результатами конкурсу, а саме:

  • відзначення святкових, пам’ятних та історичних дат, пов’язаних з вшануванням та увічненням пам’яті ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань та політичних репресій, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, формуванням соборності та державності, проголошенням незалежності України, а також відвідування військових поховань і військових пам’ятників;
  • проведення заходів з пошуку, ексгумації та перепоховання останків загиблих (крім видатків розвитку);
  • проведення спортивно-реабілітаційних заходів;
  • проведення тренінгів, курсів, навчальних семінарів, засідань за круглим столом та інших інформаційно-просвітницьких заходів відповідно до тематики програми (проекту, заходу);
  • проведення заходів з військово-патріотичного виховання;
  • розроблення та виготовлення періодичних, довідкових, інформаційних, аналітичних та методичних видань з питань соціального захисту, реабілітації, соціалізації, адаптації, працевлаштування ветеранів та діяльності громадських об’єднань ветеранів без права їх подальшого використання в комерційних цілях;

2) адміністративні витрати на організаційне та матеріально-технічне забезпечення громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів), а саме:

  • оренда нежитлових приміщень у разі відсутності власних приміщень громадських об’єднань або наданих їм безоплатно ;
  • оплата комунальних послуг у межах середніх норм споживання щодо приміщень,
  • оплата праці (матеріальне заохочення) для кожного з не більше трьох штатних працівників у розмірі не більше середньої заробітної плати по Україні за минулий рік;
  • придбання канцелярських товарів;
  • послуги зв’язку та обслуговування оргтехніки; послуги з придбання та використання програм бухгалтерського обліку

Під час складання конкурсної пропозиції та кошторису витрат на реалізацію програми (проекту, заходу) на адміністративні витрати закладається не більше 20 відсотків загального обсягу коштів фінансової підтримки.

За рахунок бюджетних коштів можуть здійснюватися такі видатки, пов’язані з  реалізацію програм (проектів, заходів) громадських об’єднань а саме :

  • видатки на оплату послуг залучених спеціалістів (плата за договором про надання послуг), що передбачаються тільки для оплати послуг спеціалістів, які залучаються до підготовки, реалізації проекту або проведення заходу на підставі цивільно-правових договорів (не більше ніж 20% коштів програми).
  • оренда приміщень, території, споруди;
  • художнє та технічне оформлення місць реалізації програми (проекту, заходу);
  • оплата транспортних послуг (у тому числі оренда транспортних засобів);
  • оренда обладнання, оргтехніки;
  • оплата поштових витрат та послуг зв’язку;
  • оплата поліграфічних та інформаційних послуг;
  • придбання канцелярських та господарчих товарів, необхідних для проведення програм (проектів, заходів);
  • відшкодування ветеранам війни, які залучені до проведення або участі у програмі (проекті, заході), та штатним працівникам громадського об’єднання ветеранів (які залучені до виконання програми (проекту, заходу) витрат на проїзд, харчування та оплату вартості проживання в межах норм
    одноразове навчання працівника громадського об’єднання, відповідального за підготовку та проведення тендера (торгів), у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за тендерною процедурою;
  • витрати, що обумовлені специфікою реалізації програми (проекту, заходу) за умови, що такі витрати, що  такі витрати були зазначені у конкурсній пропозиції, яку визначено переможцем конкурсу.

Фінансову підтримку громадських об’єднань для виконання (реалізації) програм (проектів, заходів) отримують  за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до вимог  постанови КМУ № № 1049.  від 12.10.2011 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка»
Місцеві громадські об’єднання ветеранів війни та учасників антитерористичної операції  можуть брати участь у конкурсах програм (проектів, заходів), для реалізації яких надається фінансова підтримка за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Урядом рекомендовано органам місцевого самоврядування під час визначення програм (проектів, заходів) що отримують фінансування використовувати також  Постанову КМУ  № 1049.

06 Кві

Рада прийняла рішення про перейменування ВДВ на на Десантно-штурмові війська.

ВРУ ухвалила ініційований Петром Порошенком законопроект  №7330 згідно яким буде замінено назву роду військ з Високомобільних десантних військ на Десантно-штурмові.
Як йдеться у пояснювальній записці до цього проекту закону,  необхідність його впровадження обумовлено подіями, пов’язаними із окупацією збройними силами Російської Федерації частини території України, що спричинило негативне ставлення особового складу та ветеранів-десантників до назви ВДВ (високомобільні десантні війська) одночасно з ВДВ (повітрянодесантні війська) країни-агресора.
Проект Закону розроблено Міністерством оборони України з метою заміни назви роду військ з Високомобільних десантних військ на Десантно-штурмові війська з урахуванням національної ідентичності та впровадження нових бойових традицій Збройних Сил України.

06 Кві

Служба за контрактом після отриманого поранення.

5 квітня ВРУ ухвалила законопроект 6052 згідно якого військовослужбовці служби за контрактом,  які під час проходження  служби були визнані ВЛК непридатними до військової служби за станом здоров’я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності за їх зверненням можуть    продовжувати військову службу до закінчення строку контракту з можливістю укладення нового контракту.
Перелік посад та порядок продовження військової служби  таким військовослужбовцям визначається відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби та іншими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюються керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
Обмеження зберігаються у випадку   розумових, сенсорних, психологічних вад, розладів психіки, поведінки.
Дія цього законодавчого акту не поширюється на осіб, що проходять службу в Державній прикордонній службі України, СБУ  та Службі зовнішньої розвідки України.

06 Кві

Підйомна допомога військовослужбовцям Збройних Сил України

5 лютого 2018 року №45 Міністерством оборони України видано наказ для упорядкування порядку виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України.

Названий Порядок передбачає, що у разі переїзду військовослужбовців на нове місце служби в інший населений пункт у зв’язку з:
призначенням на військову посаду
зарахуванням на навчання до військових навчальних закладів (центрів), термін навчання в яких становить 6 місяців і більше (без збереження посади за попереднім місцем служби
передислокацією військової частини (підрозділу) їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі МІСЯЧНОГО ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ на військовослужбовця і 50 відсотків МІСЯЧНОГО ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ на кожного члена його сім’ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена його сім’ї, який переїхав разом з ним. (Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98 сума добових витрат складає 60 грн.)

Підйомна допомога та добові у разі переїзду на нове місце військової служби НА ЧЛЕНІВ СІМ’Ї військовослужбовця ТАКОЖ ВИПЛАЧУЮТЬСЯ:
– після прийому військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за контрактом;
– у разі призначення військовослужбовців після закінчення військових навчальних закладів на посади у військові частини в населеному пункті за місцем дислокації цього військового навчального закладу, якщо члени сім’ї не переїжджали до військовослужбовця в період його навчання у цьому військовому навчальному закладі;
– якщо члени сім’ї, зняті з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання, переїхали у зв’язку зі службовими переміщеннями військовослужбовців не безпосередньо до нового місця їх служби, а до інших, розташованих поблизу місця служби населених пунктів, та в них зареєструвалися.

Підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім’ї, виплачується НЕ БІЛЬШ ЯК ЗА 2 ПЕРЕЇЗДИ військовослужбовця ПРОТЯГОМ КАЛЕНДАРНОГО РОКУ, пов’язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).

Підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім’ї військовослужбовця ВИПЛАЧУЮТЬСЯ ПІСЛЯ РЕЄСТРАЦІЇ їх місця проживання у населеному пункті ЗА МІСЦЕМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (проживання) військовослужбовця, відповідно до наказу командира частини на підставі рапорту військовослужбовця.

Для виплати підйомної допомоги та добових на членів сім’ї ДО РАПОРТУ ДОДАЮТЬСЯ:
– копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я, по батькові, реєстрацію попереднього місця проживання і реєстрацію нового місця проживання повнолітніх членів сім’ї військовослужбовця, завірені підписом військовослужбовця;

– довідки про реєстрацію та про зняття з реєстрації місця проживання членів сім’ї військовослужбовця (якщо такої інформації немає в паспорті громадянина України, якщо паспорт у формі картки або його немає), виданої уповноваженим органом реєстрації проживання громадян;
копії свідоцтва про народження неповнолітніх членів сім’ї військовослужбовця, завірені підписом військовослужбовця;

– довідка служби персоналу військової частини про склад членів сім’ї військовослужбовця, які на дату їх приїзду на нове місце служби військовослужбовця зазначені в його особовій справі.

Якщо дружина і чоловік є військовослужбовцями, підйомна допомога на кожного з них виплачується за новим місцем їх військової служби, на членів сім’ї – з місячного грошового забезпечення одного з них (за їх бажанням).

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо рапорт про їх отримання надійшов протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Джерело : Юридична служба ЗСУ

05 Кві

Путівки до санаторію для учасників бойових дій

Держава гарантує учасникам бойових дій  право на безоплатне санаторно-курортне лікування, яке закріплено  в  законі “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
Згідно постанови КМУ від 31 березня 2015 року № 200 для одержання путівки особа повинна перебувати на обліку в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання.

   Для взяття на облік особа чи її законний представник подає:

  • заяву затверджену наказом Міністерства соціальної політики;
  • медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;
  • копію відповідного  посвідчення;
  • копію військового квитка ( за наявності);
  • копію документа, що  підтверджує безпосередню участь особи в антитерористичній операції .

Згідно Постанови КМУ №110 від 1 березня 2017 року  учасники АТО отримали право вибирати заклад санаторно-курортного лікування самостійно.

Якщо обраний заклад відповідає вимогам, встановленим постановою та готовий прийняти учасника АТО, то між органом соцзахисту, особою та адміністрацією санаторію укладається тристоронній договір про отримання путівки та надання лікування.
Дізнатися про санаторії, до яких надаються путівки можна звернувшись до органів соцзахисту, де працівники зобов’язані ознайомити учасника АТО з переліком санаторно-курортних закладів, можливостей лікування, умовами проживання та харчування, вартістю путівки.
Термін перебування в санаторії складає 18-21 день  та не частіше ніж один раз на рік. У базову вартість путівки, яку покриває держава, входить перелік послуг, визначений наказом Мінсоцу.
В путівку має бути включене проживання, триразове харчування, лікувально-діагностичні процедури.  Перелік послуг може різнитися залежно від санаторію.
За бажанням особи, їй можуть бути надані додаткові послуги за умови додаткової оплати послуг за рахунок власних коштів. Орієнтовний перелік платних послуг  −  басейн, сауна, заняття в спортзалі тощо.
Після закінчення санаторно-курортного лікування, при виписці з санаторію потрібно не забути отримати талон від путівки. Цей документ передається до органу соцзахисту і є підтвердженням отримання послуг, що є необхідним для проведення розрахунку з санаторієм.
Оскільки, оплата путівки проводиться лише після того, як особа пройшла повний курс лікування, є можливість відмовитися від лікування в разі надання неякісних послуг та обрати собі інший санаторій.

Оскільки забезпечення путівками до санаторіїв проводиться у порядку черговості учасникам бойових дій потрібно завчасно подбати про свій відпочинок та оздоровлення.

Також слід зазначити, що учасники бойових дій, які отримали групу інвалідності, та отримують військове пенсійне забезпечення повинні звертатись за отриманням путівок до військкоматів. 

Працівники національної поліції, ДСНС, військовослужбовці ЗСУ, Національної гвардії також забезпечуються санаторно-курортним лікуванням відповідними відомствами.

За більш детальною інформацією звертатись до органів соціального захисту населення  місцем проживання.